Навіщо Росія впроваджує свою судову систему на окупованих територіях півдня України? Кого призначають працювати до так званих окупаційних судів, і чи вистачає їм кадрів? За що відтепер можуть судити жителів окупованих територій за російським законодавством, і чи зменшиться кількість цивільних заручників, про долю яких невідомо? Про все це – в матеріалі проєкту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
- Російські окупаційні сили створюють свою так звану судову систему на захоплених територіях України, повідомив 20 серпня Центр національного спротиву. Раніше, 14 серпня, президент Росії Володимир Путін підписав указ про призначення суддів, зокрема, і на окупованих територіях Херсонської й Запорізької областей. Згідно з документом, на окупованій частині Херсонщини російські судді працюватимуть у так званих Херсонському обласному суді, Херсонському гарнізонному військовому суді, а також у Генічеському районному, Новотроїцькому і Чаплинському міжрайонних судах.
- На окупованій частині Запорізької області російські судді призначені до так званих Запорізького обласного й обласного арбітражного судів, Запорізького гарнізонного військового суду, а також до Бердянського, Василівського і Мелітопольського міжрайонних судів.
- Загалом на окупованих частинах Херсонщини і Запоріжжя російський президент призначив 19 суддів. У Центрі національного спротиву 31 серпня повідомили, що працівникам цих судів пропонують збільшену зарплату аби мотивувати до переїзду до цих регіонів. Зокрема, збільшені оклади обіцяють для керівників секретаріатів та канцелярій російських окупаційних судів. «Російська окупаційна влада створює мережу так званих судів, аби «легалізувати» репресії проти місцевих жителів та для пограбування їхнього майна. Тож саме для цього до захоплених регіонів завозять російських працівників», – зазначили в Центрі нацспротиву.
«Заїхали працівники з Криму та РФ»
Херсонське видання «Мост» у матеріалі 21 серпня зауважило, що до повномасштабного вторгнення на нині окупованих територіях Херсонської області діяли 14 судів – по одному суду в Верхньому Рогачику, Голій Пристані, Іванівці, Каховці, Новотроїцькому, Олешках, Нижніх Сірогозах, Скадовську, Каланчаку та Новій Каховці. Також суди були у Горностаївці, Генічеську, Чаплинці та Великій Лепетисі. Таке суттєве скорочення кількості судів (разом з їх наповненістю на рівні 1-го, 2-х суддів) свідчить про неспроможність окупаційної влади забезпечити доступ до правосуддя, пише видання.
Депутат Генічеської міської ради Юліан Лучко розповів «Новинам Приазов’я», що окупаційна влада створила так званий обласний суд Херсонської області у приміщенні районного суду в Генічеську. Там працюють переважно особи, які переїхали з окупованого Криму та з Росії. Втім, серед працівників є і місцева суддя, яка пішла на співпрацю з окупантами.
На патріотично налаштованих наших громадян це ніяк не вплине, вони не будуть звертатися до цього судуЮліан Лучко
«Вони намагаються легітимізувати свою присутність і надати своїй владі хоч якоїсь легітимності, що показує, що і судова система починає працювати на окупованих територіях.
На патріотично налаштованих наших громадян це ніяк не вплине, вони не будуть звертатися до цього суду. Мені важко казати, є там слухання чи ні, тому що ті, з ким я спілкувався, туди не звертались і звертатися не збираються. Але є там частина колаборантів, які, я думаю, будуть користуватися цими послугами», – сказав він.
Депутат вважає, що російські окупаційні сили будуть використовувати свої суди для посилення тиску на місцевих жителів і вчинення щодо них репресій. Раніше затриманих жителів окупованого регіону судили переважно в підконтрольних Росії судах анексованого Криму.
З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
«РФ документує свою незаконну діяльність»
Заступник голови Бердянської районної ради Віктор Дудукалов розповів, що вперше про роботу судової системи бердянці дізналися наприкінці минулого року, коли окупаційна влада почала тиснути на батьків, діти яких не ходили до російських шкіл.
«Вони (окупаційна влада – ред.) намагалися організувати діяльність органів на кшталт служби з захисту прав дітей. Тому що вони розуміли, що навчальний рік почався, але не всі діти, які лишилися в окупації, пішли до шкіл. Вони намагалися цих дітей змусити піти до шкіл, погрожуючи позбавленням батьківських прав. Це була перша згадка про застосування саме судової системи.
Нібито їхні незаконні органи такі, як служба у справах дітей, повинні відстежувати й розглядати питання щодо цих дітей, які не ходять до навчальних закладів. А потім вже надсилати ці справи до суду і суди повинні були ухвалювати рішення відповідно до тієї ситуації, що склалася», – пояснив він.
Оскільки створений російськими окупаційними силами «Бердянський суд» має обслуговувати не лише місто, а й район, його штат дуже розгалужений, розповідає посадовець. Втім, за попередньою інформацією, ніхто з суддів Бердянська не пішов на співпрацю.
Вони дуже боялися за безпеку цих людей, яких будуть брати участь в створенні такого органуВіктор Дудукалов
«У цій сфері жорсткий кадровий голод, вони (окупанти – ред.) були змушені організовувати конкурси і процедури щодо зайняття відповідних посад і 90% цієї інформації було тотально зашифровано. Тому що вони дуже боялися за безпеку цих людей, які будуть брати участь в створенні такого органу.
Крім того, є один такий факт, що працівниця суду, яка не була атестована, кваліфікована, освічена і досвідчена, для того, щоб обіймати посаду судді за українським законодавством, а в російському окупаційному вона стала суддею. Це свідчить про те, що окупанти взагалі не турбуються, щодо якоїсь кваліфікації», – розповів Дудукалов.
Впроваджуючи свою судову систему на окупованих територіях, Росія підтверджує свою присутність у цих регіонах і в майбутньому такі судові рішення мають стати доказами злочинів Росії на захоплених частинах України, додав він.
«Росія повністю документує свою окупантську, незаконну діяльність», – наголосив політик.
Маріуполь: в окупації «не вистачає кадрів»
Депутат Маріупольської міської ради Дмитро Забавін каже, що у цьому місті у створених окупаційною владою судах працюють також переважно судді з Росії.
Такі собі 30-ті років Радянського Союзу. Тобто це взагалі немає нічого спільного з судовим процесомДмитро Забавін
«Буквально нещодавно, наскільки відомо, призначили декількох суддів – одного у Приморський райсуд, і ще одного в Жовтневий суд. Але це навіть не маріупольські колаборанти. Це люди з Пермського краю, з інших регіонів Росії. Серед місцевих не вистачає, цього кадрового потенціалу у них.
А взагалі ми ж розуміємо, що собою представляє судова система «ДНР» (незаконне збройне угрупування – ред.), це знаєте, такі собі 30-ті роки Радянського Союзу. Тобто це взагалі немає нічого спільного з судовим процесом», – зазначив він.
Серед суддів, адвокатів Маріуполя, мало хто пішов на співпрацю з російською окупаційною владою, це поодинокі випадки, стверджує депутат. За його словами, більшість суддів не зрадили й виїхали з окупації, тому в місто мусять завозити суддів з Росії.
«Судові засідання проходять, але, за моєю інформацією, зараз дуже не вистачає суддів у всіх чотирьох районних судах міста. Тобто немає того складу, який вони собі поставили і вони постійно проводять відповідну роботу щодо комплектації. Мало хто бажає їхати до Маріуполя після того, як він був суддею в якомусь регіоні РФ», – сказав Забавін.
Нотаріальну сферу окупаційна влада також формувала досить тривалий час, втім серед нотаріусів виявилося більше тих, хто почав співпрацю, додав депутат.
«Система сформована на 45-55%»
Директор Інституту стратегічних досліджень та безпеки Павло Лисянський розповів «Новинам Приазовʼя», що на окупованих частинах Донецької і Луганської областей так звана судова система почала впроваджуватися ще з 2015 року.
З початку окупації територій Херсонської і Запорізької областей, поки там російські сили не створили свою судову систему, деяких жителів цього регіону відправляли до окупаційних судів на сході України.
«На сьогодні в них приблизно на 45-55% сформована судова система на ТОТ України за законом РФ. Це система арбітражних судів, це система судів першої інстанції, апеляційних судів. До них призначаються головами десь 50% громадян РФ, які ніколи не мешкали на ТОТ та 50% місцевих колаборантів, які були ще в судовій системі з 2014 року на ТОТ Луганської й Донецької областей», – розповів він.
За словами Лисянського, на новоокупованих територіях ще з минулого року почали навчання суддівського корпусу, нотаріусів та адвокатів за законами Росії, щоб створити там російську «систему правосуддя».
«Судді з «ДНР» і «ЛНР»
Експерт зазначив, що на окупованих територіях Херсонської і Запорізької областей судова система формуватиметься повільніше, ніж у Маріуполі.
Повільніше набирають з Криму суддів. Загалом у них проблеми з людьмиПавло Лисянський
«Маріуполь вони вважають частиною так званої «ДНР», вони туди можуть і призначають суддів, які раніше працювали на окупантів за створення так званих «ДНР» і «ЛНР». І відповідно там цю систему дуже швидко відбудували та все одно не до кінця. Всім складом окупаційних судів десь недобір 40-50%. Повільніше набирають з Криму суддів. Загалом у них проблеми з людьми», – підкреслив Лисянський.
Подальша робота цієї судової системи в окупації залежить від того, яку кількість працівників зможе залучити туди російська окупаційна влада, додав він.
«Вони проводять засідання, і адвокати там є. Це все рухається повільно, але воно рухається. Людей вони засуджують і відповідно, до кримінальної відповідальності вони їх притягають, хоча це незаконно, особливо коли є випадки, що за політичними намірами переслідують. Це репресивний апарат і вони його вже запустили», – зазначив експерт.
Втім, проблема в тому, що вони не можуть поповній залучати до людей ту кримінальну відповідальність, як їм хотілося б, зауважив Лисянський.
«Тут питання не в часі, а в кількості людей. Якщо вони зможуть забезпечити кількісний людський ресурс за цей час, тоді вони запустять цю систему. Якщо не зможуть, тоді вона так і буде сформована на 50%», – пояснив він.
«Примус до лояльності»
Експерт українського «Центру громадянських свобод», політемігрант із Росії Михайло Савва зазначив, що головною метою впровадження російської судової системи на окупованих територіях є демонстрація, що ці території начебто стали Росією.
Це просто демонстрація світу, що Росія там створює міцну систему владиМихайло Савва
«Для переважної більшості країн світу цих органів судової влади просто не існує, як не існує інших органів влади на окупованих територіях. Тому що ці країни не визнали анексію українських територій. Відповідно, все, що там відбувається в плані створення органів влади, в плані видачі паспортів РФ, країни світу просто не визнають. Ну, наприклад, якщо людина отримала закордонний паспорт РФ у Криму, то цей паспорт ніде не визнають. І така людина нікуди не може потрапити. Тобто, це для РФ, для внутрішнього споживання, в першу чергу. І в другу чергу, це просто демонстрація світу, що Росія там створює міцну систему влади», – пояснив він.
Також окупаційна влада у такий спосіб хоче зробити місцеве населення більш лояльним, каже правозахисник.
«З одного боку, це репресії, в тому числі репресії, які впроваджують російські судді, коли вони ухвалюють на 100% незаконні вироки. Але, з іншого боку, росіянам на окупованих територіях будуть демонструвати певні переваги російської судової системи. Місцевому населенню будуть намагатися довести, що російська судова система захищає їхні інтереси у випадках, коли людина, як вони кажуть, не лізе в політику», – пояснив він.
Кого та за що можуть судити в окупації?
Михайло Савва розповів, за якими статтями російського законодавства відтепер зможуть судити жителів окупованих територій.
«Якщо не казати про загально кримінальні речі, такі є будь-де, звичайно ж, то з політичних мотивів головним чином використовуються такі статті Кримінального кодексу РФ, як «створення екстремістської організації», «участь в екстремістській організації», «підготовка до терористичного акту», «шпигунство» і «державна зрада», – розповів він.
Впровадження російської судової системи на окупованих територіях не означає, що стане менше цивільних заручників, яких утримують без жодних судових рішень, додав правозахисник.
«Вони просто захоплюють людей, відправляють цих людей в слідчі ізолятори та виправні колонії без жодних судових рішень. Підкреслюю, там нема судових рішень. Потім йде так звана перевірка, тобто вони нібито перевіряють, чи має ця людина відношення до екстремістської діяльності, до діяльності, яка може нашкодити, як вони пишуть, російській державі», – розповідає правозахисник.
Російській владі потрібні судові процеси, які б демонстрували, що українське населення на окупованих територіях не є безпечнимМихайло Савва
За його словами, такі перевірки тривають понад півтора року. Таким чином, досі ще не повернулися цивільні українці, яких російські військові захопили в Київській області під час окупації у 2022 році.
«В деяких випадках – приблизно 10%, потім з'являються кримінальні справи. Це головним чином для людей, які в групах ризику – ветерани АТО, співробітники поліції, місцеві депутати та інші. Тобто російській владі потрібні судові процеси, які б демонстрували, що українське населення на окупованих територіях не є безпечним, і це буде виправдовувати для них ось таку репресивну діяльність», – зазначив Савва.
- Російська влада у вересні 2022 року оголосила про анексію чотирьох українських областей, враховуючи Запорізьку.
- Україна і Захід засудили цю спробу анексії. Київ, Вашингтон, а також Британія і Канада оголосили про нові санкції проти РФ.
- Україна заявляє, що озброєним шляхом боротиметься за повернення окупованих територій під свій контроль.
- 11 листопада Міноборони України повідомило, що Херсон повертається під контроль української армії. Російські військові відступили з правого берега Дніпра, де, зокрема, розташований обласний центр.
- Генеральний штаб ЗСУ 5 вересня повідомив про успіх українських військових в напрямку Роботине-Новопрокопівка Запорізької області. За даними штабу, Сили оборони України закріплюються на досягнутих рубежах, завдають вогневого ураження артилерією по виявленим цілям противника.
- На початку вересня представник Білого дому з питань національної безпеки Джон Кірбі заявив, що ЗСУ домоглися «певного успіху в районі другої лінії оборони Росії».
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
Геноцид і його ознаки у діях Росії проти України
Під час широкомасштабної війни Росія вчиняє щодо громадян України усі види злочинів, які можуть підпадати під визначення геноциду, вважають правники, дослідники геноцидів і правозахисники.
А саме:
- оголошення намірів про знищення українців: президент Росії і представники російської влади неодноразово заявляли, що українців як етносу «не існує», що це «штучно створена» нація, і тих, хто так не вважає, «треба знищити», а України і українців не повинно існувати у майбутньому;
- публічні заклики до знищення українців;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я України з метою позбавити людей електроенергії, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги та інших засобів для життя;
- переслідування і знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;
- винищення інтелігенції: учителів, митців, людей, які є носіями української культури та виховують інших у ній;
- запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях системи навчання та виховання, націленої на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до Росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення та знищення із бібліотек українських книг, пограбування музеїв та цілеспрямоване викрадення артефактів, що вказують на давню історію українців.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році.
Країни-учасниці Конвенції, а їх на сьогодні 149, мають запобігати актам геноциду і карати за них під час війни та в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються із наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову, релігійну, етнічну групу як таку.
Ознаки геноциду: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій.
