Що відомо про український партизанський рух на окупованій частині півдня? Які інциденти, пов’язані з представниками російських окупаційних сил, сталися в регіоні останнім часом? Як місцеві жителі продовжують чинити спротив російським військовим, з’ясовував проєкт Радіо Свобода «Новини Приазов’я».
- У Херсоні 18 червня стався вибух поруч з автомобілем Євгена Соболєва, призначеного російською окупаційною владою «керівником» «Управління служби виконання покарань». Він був госпіталізований, про це повідомили російські державні агенції, а також місцеві ЗМІ. За їхніми даними, поруч із позашляховиком Соболєва вибухнула бомба, яка була прикріплена до дерева, через що постраждав Соболєв, також водій його машини й велосипедист, який проїжджав повз. Відповідальність за вибух ніхто на себе не взяв. Російські ЗМІ з посиланням на джерела вказують, що «замах організували українські диверсанти». Соболєв до повномасштабної війни обіймав посаду начальника української виправної колонії №90 у Херсоні.
- Це не перший вибух на тій частині півдня України, яка зараз перебуває під окупацією Росії. 12 червня біля будівлі МВС у Мелітополі теж стався вибух, а в травні під час вибуху бомби в під’їзді в Енергодарі був поранений призначений російськими військовими так званий «голова ради самоорганізації міста» Андрій Шевчик. На той час речник Запорізької обласної військової адміністрації Іван Ареф’єв, коментуючи інцидент із Шевчиком, зазначив, що «в окупованому регіоні працюють сили опору», які, на його думку, будуть «посилювати свою діяльність».
- 20 червня стало відомо, що в Херсоні невідомі розстріляли трьох російських військових, які прийшли до кафе за шашликом, двоє з них загинули. Про це повідомили в українському оперативному командуванні «Південь». Зазначається, що двоє російських військових загинули, ще один зазнав тяжких поранень і перебував у лікарні в окупованому Криму.
З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини півдня України редакція не може отримати офіційного підтвердження про озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
«Мелітополь – столиця українського опору»
Мер Мелітополя Іван Федоров 16 червня під час всеукраїнського телемарафону заявив, що 99% жителів, які залишилися в місті, чинять опір окупації. Зокрема, він наголосив, що жителі міста «повністю проігнорували» День Росії, який окупанти намагалися відзначити 12 червня. Також, як стверджує Федоров, «мелітопольці не вишиковуються в чергу за російськими паспортами».
Крім того, мер розповів, що, за його даними, «мелітопольські аграрії нещодавно обробили хімічним препаратом врожай черешень, що призвело до отруєння російських військових». Федоров зазначив, що в такий спосіб мелітопольці показують своє ставлення до російських окупаційних сил, і це ще один вид партизанського опору, який є на території Мелітопольського району.
Британське видання The Economist нещодавно опублікувало матеріал, в якому назвали Мелітополь «неофіційною столицею українського опору на окупованих територіях». В публікації сказано, що з середини березня військові карти, створені американським Інститутом вивчення війни, показують, що «це територія, на якій діють партизани». Але це далеко не єдине місце, де були такі операції. У сусідньому Херсоні підконтрольну Росії авіабазу підірвали майже два десятки разів.
Крім того, в матеріалі The Economist сказано, що «партизанський рух на окупованих територіях України координує підрозділ ЗСУ, який називається Силами спеціальних операцій (ССО)». Його було сформовано у 2015 році після невдалих спроб партизанської діяльності на ранніх етапах війни на Донбасі.
Посилення «фільтраційних» заходів на Херсонщині
Перший заступник голови Херсонської обласної ради Юрій Соболевський розповів, що на окупованій частині регіону російські військові посилюють так звані «фільтраційні» заходи.
Зупиняють громадський транспорт вибірково й у всіх людей перевіряють документи, листування в мобільних телефонахЮрій Соболевський
«Ми постійно аналізуємо кількість блокпостів, які встановлюють і в самому Херсоні, і в громадах, спостерігаємо за кількістю зниклих людей. Наразі бачимо збільшення кількості фільтраційних перевірок на вулицях міста: зупиняють громадський транспорт вибірково й у всіх людей перевіряють документи, листування в мобільних телефонах. Якщо не встановлені месенджери, вони можуть вимагати їх встановити», – розповів він «Новинам Приазовʼя».
«Тому ми всім постійно говоримо – не робіть резервних копій в жодному випадку, тому що все можна поновити, все можна перевірити. Навіть за слово «орк» в приватному листуванні можна бути затриманим та відправленим на таку ретельну перевірку», – наголосив він.
Соболевський вважає, що посилення «фільтраційних» процедур напряму пов’язане з опором, який чинять окупантам жителі Херсонщини.
«Вони (росіяни – ред.) не змогли задушити наш спротив, вони не можуть не бачити, що люди дуже патріотично налаштовані та в будь-який спосіб намагаються це показати: це і листівки, і графіті – дуже велика кількість патріотичних проявів. Вони це бачать, їх це нервує, а все, що вони можуть робити – це терор. Терор вони намагаються закручувати, виявляючи патріотично налаштованих громадян, аби здійснювати тиск на них», – розповів він.
За словами Соболевського, на Херсонщині «спротив цивільного населення набирає обертів». Деякі жителі свідомо залишаються в окупованому регіоні – і в такий спосіб чинять протест, зазначив перший заступник голови Херсонської облради.
Він додав, що «люди підтримують один одного патріотичними меседжами, так вони показують, що Херсонщина – це Україна, там ніхто не радий «русскому миру».
«Однією з причин того, що мітинги були меншого масштабу – люди виїжджали. Вони вірно робили, бо там дуже важко. Але є і категорія людей, як не парадоксально звучить, які так само ухвалюють, на мій погляд, правильне рішення залишатися. Не тому, що їх все влаштовує, а як прояв протесту. Вони залишаються на Херсонщині і продовжують постійно проявляти свою позицію, вимагати в окупантів залишити їхню землю та їх самих у спокої. І це так само дуже героїчна позиція. Тому що Херсонщина не живе, а виживає», – підсумував Соболевський.
«Російські військові бояться наступу ЗСУ»
Виконавча директорка ГО «Громадський центр «Нова генерація», активістка з Херсону Оксана Глєбушкіна розповіла, що, попри невидимість опору в регіоні, місцеві жителі й надалі готові протидіяти російським окупантам і підсилювати позиції Збройних сил України.
Рух став прихованим і невидимим, бо це небезпечно для життяОксана Глєбушкіна
«Люди в нас патріотичні та сміливі, тому за цей час рух став прихованим і невидимим, бо це небезпечно для життя. Люди готові протидіяти, вони працюють на посилення дій ЗСУ», – каже вона.
За словами активістки, зараз російські військові бояться наступу, а через дії місцевих жителів на Херсонщині не почуваються у безпеці.
«Свідченням того, що партизанський рух існує, є страх окупантів. Вони постійно шукають зброю та партизанів. Вони перекривають річки, береги, розуміючи, що населення підтримує наших військових. Тому допомога у вигляді передачі даних, допомога в тому, щоб влучно здійснити постріли, щоб знищувати склади з боєприпасами. Це відбувається не виключно силами ЗСУ, а також завдяки тому, що наші люди є, вони спілкуються між собою, передають інформацію, щоб наші хлопці могли наближатися до Херсону якнайшвидше», – розповіла вона.
Оксана Глєбушкіна зазначила, що до руху опору на Херсонщині залучені представники різних професій.
У Херсоні залишилися ті люди, які тримають прапор УкраїниОксана Глєбушкіна
«Рух опору тримається завдяки людям з різних професій, різних видів діяльності, волонтерський рух так само допомагає, бо зараз у Херсоні залишилися ті люди, які тримають прапор України, я називаю це «тримати периметр в середині міста». Саме тому ми намагаємося ззовні підтримувати тих, хто залишився та потребують допомоги всередині», – підкреслила активістка.
Заступник директора Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов зазначив, що «після проведення російськими військовими репресій на Херсонщині мирний спротив у регіоні більше неможливий. Дедалі частіше він стає насильницьким», зазначив він.
За його словами, місцевий рух спротиву «набув інших форм, інших засобів, іншого характеру, більшого масштабу»: «На початку люди масово виходили на мітинги, публічно висловлювали своє небажання жити в окупації, піднімали прапори, співали гімн, виголошували промови. Це було важливо, щоб люди відчували, що вони не одні з такими поглядами, їх багато. Люди виходили і зупиняли російську техніку та солдатів, казали їм прямо в очі: «Йдіть звідси! Від кого ви нас звільняєте?».
Зараз йде боротьба за символічний простір. Люди, для яких Україна в серці, зривають російські прапориСергій Данилов
«Після масових репресій, розстрілів, побиття, викрадень людей, мирний спротив у тому вигляді більше неможливий, зараз йде боротьба за символічний простір. Люди, для яких Україна в серці, зривають російські прапори, російські повідомлення та російську символіку. Натомість символічний простір займають синьо-жовті стрічки, українські графіті, листівки, зокрема з погрозами російським колаборантам і військовим», – пояснив Данилов.
Заступник директора Центру близькосхідних досліджень зауважив, що на сьогоднішній момент це не єдиний вид спротиву.
«Паралельно з мітингами йде насильницький спротив та партизанська боротьба не тільки в Херсоні, а й у маленьких селах області. Люди ножами ріжуть, зі схованої зброї стріляють, десь підривають», – додав Данилов.
«Важливий індикатор – кількість колаборантів»
Сергій Данилов підкреслив, що відсутність активного мирного спротиву не означає, що місцеві жителі готові співпрацювати з окупантами.
Викрадення чоловіків йдуть і на лівому березі, в Чаплинці, Копанях, Раденську – скрізьСергій Данилов
«Коли нічого не відбувається, кількість активних людей зменшується: хтось виїжджає, когось побили. Побиття продовжуються не тільки на правобережжі (Херсонщини – ред.), викрадення чоловіків йдуть і на лівому березі, в Чаплинці, Копанях, Раденську – скрізь. З іншого боку, коли тобі просто треба жити зараз, відбувається унормування. Це не означає, що люди схвалюють цю ситуацію, але спротив це якоюсь мірою зменшує», – пояснює експерт.
За його словами, «дуже важливий індикатор – кількість колаборантів».
«Навіть в глибокому, як їм здавалося, тилу, де люди намагаються звикати, суспільний осуд продовжує діяти, стосовно людей, які колаборують», – розповів Данилов.
Аналітик вважає, що для подальшої ефективності спротиву потрібна його налагоджена організація. Також активність місцевих жителів залежить від успіхів на фронті української армії.
Хвилі спротиву можуть бути різні, вони будуть ще залежати від активності на фронтіСергій Данилов
«Спротив має перейти на кращі інституційні засади, спиратися на міцнішу матеріальну базу, на те, що вся Україна інвестує в цей спротив. Дуже важливо мати чітке уявлення, що є велика Україна, є державні інституції, які підтримують та допомагають. А хвилі спротиву можуть бути різні, вони будуть ще залежати від активності на фронті, на Мелітопольському і Херсонському напрямках», – пояснив Сергій Данилов.
Енергодар: «люди у пригніченому стані»
Мер Енергодара Дмитро Орлов розповів «Новинам Приазовʼя», що російські військові продовжують переслідувати патріотично налаштованих жителів міста.
«Чинити мирний спротив, як раніше, стає небезпечно», – зазначив Орлов.
На його думку, «зараз партизанський рух став ще більш партизанським».
«Ті, хто має проукраїнську позицію, майже миттєво потрапляє до підвалу. Організовувати мітинги відверто небезпечно. Втрачаємо патріотично налаштованих громадян, вони потрапляють до підвалів, їх катують та фізично знущаються», – сказав він.
За словами Дмитра Орлова, жителі Енергодара через дії російських окупаційних сил «перебувають у пригніченому стані і продовжують виїжджати з міста». Представників партизанського руху в Енергодарі теж стає менше, каже мер.
Забирають людей прямо з атомної станції, кажуть, що вас там хтось здав, і кидають до підвалівДмитро Орлов
«Вони розуміють тільки мову сили. Зараз забирають людей прямо з атомної станції, кажуть, що вас там хтось здав, і кидають до підвалів. Таких вже не один десяток працівників. Тобто люди лишаються у місті, щоб не було ніяких ядерних негараздів, безпечно експлуатували атомну станцію під моральним та фізичним тиском. Партизанів мало залишається, навіть молодь виїжджає з міста. Хто буде експлуатувати атомну стацію, взагалі незрозуміло», – поділився Орлов.
«Кожна ніч у Херсоні вже не така й тиха»
Організатор партизанського руху Луганщини, Герой України Володимир Жемчугов вважає, що спротив на окупованій частині півдня дедалі більше зростатиме. Більшість партизанських дій на сьогодні є організованими, але також спостерігаються й ініціативи місцевих патріотів, розповів Жемчугов «Новинам Приазовʼя».
«Поки що він не потужний, він тільки починається. Ви побачите, що з кожним місяцем він буде збільшуватися: порушення комунікацій, залізниця, автошляхи, мости – вплив на комунікації, якими користуються окупанти. Буде більше замахів на життя колаборантів та російських окупантів», – каже він.
60% з того, що робиться – це організований рух, а 40% – це ініціатива місцевих патріотівВолодимир Жемчугов
«Як ми бачимо зараз, кожна ніч в Херсоні вже не така й тиха, йдуть засідки нічні, через день автоматні черги чують жителі Херсону та Мелітополя, хтось вночі виходить зі зброєю та вчиняє напади на офіцерів, які займаються в «комендатурі» охороною, здійснюються напади на колаборантів. Моя особиста думка, що 60% з того, що робиться – це організований рух, а 40% – це ініціатива місцевих патріотів», – вважає Жемчугов.
За його словами, підготовка учасників партизанського руху зараз триває: «Зараз набирають людей-патріотів з окупованих територій, щоб організовувати їхню підготовку, щоб вони могли використовувати засоби конспірації, зв’язку, бойових операцій».
Жемчугов розповів, які дії можуть вчинятися партизанами: «Почнемо з мінімального – нанесення патріотичного графіті на громадських об’єктах в місцях скупчення людей. Або інший приклад – вбивство офіцера російського МНС ножем у Маріуполі – це явно робив якийсь патріот-одиночка. Тобто від розклеювання листівок, пошкодження пам’ятників проросійських і до вчинення замахів на громадян Росії та колаборантів. Десь два місяці тому в Мелітополі до будівлі «секретаря» окупаційної адміністрації підійшли двоє людей та закинули два «коктейлі Молотова». Очевидно, це робили не спецпризначенці, а місцеві жителі».
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
